Хто бажає змінити світ, той хай починає із себе.
Сократ
Самоосвіта педагога
Важливою умовою модернізації освіти,як зазначено у нормативних документах,зокрема,у Законі України «Про освіту» та Національній доктрині розвитку освіти, є підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників,їхнє професійне самовдосконалення,постійне підвищення професійного рівня,педагогічної майстерності,загальної культури.Концепція педагогічної освіти визначила своєю метою «формування педагога,який здатний розвивати особистість дитини і зорієнтований на особистісний та професійний саморозвиток,готовий працювати творчо в навчальних закладах».
Розвиток особистості педагога нерозривно пов'язано з його прагненням до самостійного поповнення своїх знань. Тому самоосвіта педагога є найважливішою індивідуальною формою методичної роботи.Самоосвіта - це самостійно надбані знання з урахуванням особистих інтересів і об'єктивних потреб дошкільного закладу, із різних джерел - додатково до тих, що здобуті в базових навчальних закладах. Самоосвіту можна визначити як систему і процес надбання необхідних знань, умінь і навичок шляхом самостійних занять на робочому місці, чи поза ним. Як процес оволодіння знаннями вона тісно пов'язана з самовихованням і є складовою частиною.
Форми самоосвіти різноманітні:
робота в бібліотеках із книгами, періодичними виданнями, монографіями, каталогами;
участь у роботі тренінгів, конференцій, науково-практичних семінарів;
отримання консультацій спеціалістів практичних центрів, профільних кафедр системи післядипломної освіти;
вивчення і творче застосування досягнень перспективного педагогічного досвіду, упровадження інноваційних розробок;
ведення власної картотеки з обраної проблеми;
робота з банком діагностичних і корекційно-розвивальних програм в районних (міських) методичних центрах тощо.
Організація самоосвіти педагога ґрунтується на таких принципах:
систематичність і послідовність;
зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога;
взаємозв'язок наукових і методичних знань у самоосвітній підготовці вихователя;
комплексне вивчення психолого-педагогічних і науково-методичних проблем, лінґводидактичних засад навчання дошкільників;
відповідність змісту самоосвіти рівню підготовки педагога, його інтересам і нахилам.
Лише за наявністю таких ознак здійснюється самоосвіта педагога.
Самоосвіта - це перший щабель до вдосконалення професійної майстерності. У методичному кабінеті для цього створюються необхідні умови:
постійно поновлюється і поповнюється бібліотечний фонд довідниковою і методичною літературою, досвідами роботи, періодичними виданнями;
організовуються виставки, у тому числі й тематичні;
плануються різноманітні відео та фото перегляди тощо.
У процесі самоосвіти педагог має подбати про зв'язок змісту індивідуального плану з проблемою, над якою працює педагогічний колектив, удосконалення знань та умінь, необхідних для успішної професійної діяльності, підвищення власної майстерності. Ефективність самоосвіти залежатиме від того, наскільки педагог буде послідовним у своєму прагненні до вдосконалення. Важливим є постійне ускладнення змісту і форм роботи над собою, забезпеченні конкретних її результатів.Необхідність саморозвитку та самоосвіти педагога, на думку Василя Сухомлинського,зумовлена тим,що об’єкт навчання та виховання-дитина-перебуває у стані змін і формування: «повсякчас змінюється,завжди нова,сьогодні не та,що вчора».Отже,перед вихователем постійно виникає потреба творчого пошуку шляхів і засобів досягнення максимальної досконалості власної діяльності.Педагогічні працівники мають самовдосконалюватися.
Отже,самоосвіта- це самоформатування (яким я себе зроблю,яким я себе уявляю),це шлях від «Я»-реального до «Я»-ідеального, «Я»-сформованого.
Рекомендації
щодо організації самоосвітньої діяльності педагога
1.План самоосвіти педагога має містити: перелік літератури,запланованої для опрацювання,визначені форми самоосвіти,термін завершення роботи,прогнозовані результати(підготовка доповіді,виступ на засіданні методичного об’єднання,опис досвіду роботи,оформлення результату у вигляді звіту тощо).
2.Матеріал,зібраний у процесі самоосвіти,доцільно розподіляти на окремі теми й зберігати у вигляді карток,спеціальних зошитів,тематичних папок,особистого педагогічного щоденника.
3.Важливе значення у процесі самоосвітніх занять має вміння працювати з літературними джерелами: робити виписки,складати конспект,тези прочитаного,розгорнутий план чи анотацію.
4.Показники ефективності самоосвіти – це насамперед якість організованого педагогом освітнього процесу та його професійне кваліфікаційне зростання.
5. Важливим фактором самоосвітньої діяльності є діагностика зростання фахової компетентності педагога,виявлення рівня готовності до самоосвітньої діяльності тощо.
Анкета
«Виявлення здатності педагога до саморозвитку»
Висловити ставлення до твердження,поставивши відповідні бали:
5-твердження цілком відповідає дійсності;
4-швидше відповідає,ніж ні;
3-і так,і ні;
2-швидше не відповідає;
1-не відповідає;
Твердження
1.Я прагну вивчити себе.
2.Я залишаю час для розвитку,хоч як би не була зайнята роботою і домашніми справами.
3.Перешкоди стимулюють мою активність.
4.Я шукаю зворотний зв’язок,оскільки це допомагає мені довідатися про нове й оцінити себе.
5.Я аналізую свою діяльність,відводячи на це спеціальний час.
6.Я аналізую свої почуття і досвід.
7.Я багато читаю.
8.Я дискутую з питань,які мене цікавлять.
9.Я вірю у свої можливості.
10.Я прагну бути відкритішою.
11.Я усвідомлюю,що на мене впливають інші люди.
12.Я керую своїм професійним розвитком і одержую позитивні результати.
13.Я отримую задоволення від опрацьованого нового матеріалу.
14.Відповідальність не лякає мене.
15.Я позитивно поставилася б до підвищення на роботі.
Підрахуйте загальну суму балів:
75-55- активний розвиток;
54-36- не сформована система саморозвитку, орієнтація на розвиток залежить від наявних умов;
35-15 – зупинений розвиток.